Згадки про повій («блудниць») зустрічається в Старому Завіті. Блудниця Рахав жила в Єрихоні в II тис. до н. е.. (Ісуса Навина 6:16). Боротися з ними намагалися тільки зрідка, і, як, правило, не дуже успішно. 

 Вважалося, що богиня Афродіта була куртизанкою. Тому в Пафосі, як і в інших присвячених їй храмах, обов'язково проживала група сакральних повій. 

 У Вавилоні жриці кохання (в прямому сенсі слова, адже ці жінки дійсно були жрицями в храмах) були дуже шановані. Більше того: Кожна вавілонянка повинна була одного разу в житті віддаватися за гроші чужоземцю в святилище Афродіти. 

 Першим, хто ввів податок на заняття проституцією, був афінський законодавець Солон (між 640-635 - близько 559 р. до н. Е..). При ньому ж виникли борделі («діктеріони»), з дівчатами, які стояли голими біля входу для заманювання клієнтів. 

 Вищим шаром повій були гетери (буквально «подружки»). Деякі з них прославилися видатним розумом і красою. Гетера і власниця будинку розпусти Аспасія стала дружиною Перікла і перетворила його будинок в інтелектуальний центр тодішніх Афін. 

 Російський судебник 1589 брав повій під захист і забезпечував їм компенсацію за образу («безчестя») в 2 гроші, нарівні з відьмами. 

 Переслідувати проституцію почали при Олексія Михайловича (1649 р.), а при Ганні Іоанівні (1728 р.) саме слово, що позначало публічну жінку, було оголошено нецензурним. 

 Європейські «чесні куртизанки» перебували на утриманні одного або кількох багатих покровителів. Іноді куртизанки мали пристойне походження і навіть були замужем, але їхні чоловіки перебували на нижчих щаблях соціальної драбини, ніж їхні клієнти. 

 Гейші - не повії. Що, до речі, видно навіть по одягу. Повія пов'язувала пояс свого кімоно простим вузлом спереду, що дозволяло його розв'язувати багато разів на день. Вузол поясу гейші зав'язується ззаду складним вузлом, і без сторонньої допомоги розв'язати і тим більше зав'язати його не представляється можливим. По-японськи гейся - це «людина мистецтва». 

 У мусульманських країнах (правда, в основному, у шиїтів) теж є проституція. Вона може оформлятися як тимчасовий шлюб на одну ніч (мут'а), який формально дає право на секс і махра («весільний подарунок»). 

 Римська жінка, яка хотіла займатися проституцією, повинна була з'явитися до магістратам і заявити про це, після чого вона вносилася в списки повій і їй видавалася licentia stupri. За часів імперії розпуста дійшов до того, що за «licentia stupri» стали звертатися дочки сенаторів, і імператор Тіберій видав особливий едикт, яким забороняв дочкам благородних людей займатися проституцією. Згідно ходили в Римі в 40-і рр.. н. е.. чуток, дружина імператора Клавдія Мессаліна в гонитві за гострими відчуттями ночами «працювала» в публічному домі під ім'ям Лізіскі.